Ветеринарный врач

ХАРАКТЕРИСТИКА УРАЖЕНЬ ЕПІТЕЛІЮ ЯСЕН ПРИ ПАРАДОНТОПАТІЯХ У КОНЕЙ І СОБАК

М.Г. ІЛЬНІЦЬКИЙ, д-р вет. наук, професор
Д.В. АРСЕЄНКО, ветеринарний лікар

Значне розповсюдження хвороб пародонту у тварин створює потребу в детальному вивченні етіології та патогенезу пародонтопатій, а також потребує розробки патогенетично спрямованих схем їх лікування.

Пародонтопатії - запальні, дистрофічні та дегенеративні процеси, які проходять в пародонті (ясна, зубні альвеоли, періодонт та цемент коренів зубів) і клінічно проявляються утворенням пародонтальної кишені, оголенням шийки та коренів зубів.

Встановлено, що при пародонтопатіях вирішальне значення відіграють патогенні мікроорганізми зубного нальоту, дія яких спрямована на подолання захисних механізмів організму. Бар'єрною системою, яка першою реагує на негативну дію з боку агресивних чинників, є епітеліальна тканина слизової оболонки рота та ясен. За рахунок високої ферментативної активності, наявності глікогену, швидко перебігаючих обмінних процесів, здатності до зроговіння, епітелій створює механічну перешкоду для проникнення продуктів життєдіяльності мікроорганізмів та грибів, а також стимулює фагоцитарну активність імунної системи. Тобто, рівень захищеності тканин пародонту безпосередньо залежить від стану епітелію, а також функціональної його активності.

Вивчаючи доклінічну, клінічну та післяклінічну стадії розвитку пародонтопатій, вчені встановили, що після проведення курсу протизапальної терапії тривалий час залишається невідновленою властивість епітелію до регенерації. Кисневе голодування епітеліоцитів та агресивний вплив збоку продуктів життєдіяльності мікроорганізмів є однією з причин скорочення періодів ремісії захворювання. Тому перед лікарями ветеринарної медицини стоїть завдання щодо зниження впливу агресивних чинників на слизову оболонку ясен у тварин, вивченні змін, що перебігають в ній до лікування, під час та після нього.

Про актуальність питання свідчить також факт відсутності чітких рекомендацій щодо діагностики епітеліальних змін в тканинах парадонту, а також його недосконалий цитологічний моніторинг. Тому цитологічна діагностика ділянки зубоясенного з'єднання дасть можливість діагностувати хвороби пародонту на початкових стадіях їх розвитку, а також диференціювати самостійне захворювання гінгівіт від симптоматичних гінгівітів при пародонтитах. Не менш важливим є також використання цього методу з метою контролю ефективності лікування при пародонтопатіях у тварин.

З метою вивчення стану епітелію використовували цитологічний метод. Суть його полягає у отриманні мазків-відбитків із ділянки зубоясенного з'єднання за допомогою гумових мішеней з діаметром контактної частини не більше 2мм. Після фіксації мазки фарбували метиленовим синім і вивчали під світлооптичним мікроскопом при різних збільшеннях (100х10 та 100х15).
При вивченні цитологічних мазків звертали увагу на:
- рівень диференціації епітеліальних клітин;
- характер та величину дистрофічних змін в епітелії;
- ступінь контамінації епітеліальних клітин мікроорганізмами.
 
Результати досліджень та їх обговорення.
Клітини епітелію ясен в залежності від глибини їх розташування мають різну морфологічну будову, що пов'язано із виконанням ними різних функцій у зв'язку з чим їх прийнято ділити на декілька типів. Ми диференціювали епітеліоцити на чотири типи - базальні, молоді плоскоепітеліальні (проміжні), ядровмісні поверхневі та рогові лусочки. Кожен вид клітин має характерний для них розмір, форму, тип цитоплазми та ядра.

Результати наших досліджень показали, що в нормі у коней та собак в епітеліальній тканині ясен переважають епітеліоцити на пізніх стадіях диференціації - поверхневі ядровмісні клітини та рогові лусочки, тоді як клітини на початкових стадіях диференціації - базальні та проміжні епітеліоцити були відсутніми. У коней і собак із гінгівітами та початковими стадіями пародонтиту в полі зору мазку були присутні поодинокі проміжні епітеліоцити, які відрізняються від поверхневих ядровмісних клітин меншими розмірами, наявністю великого округлого ядра та вузької базофільної цитоплазми. При пародонтитах ІІ-ІІІ ступеня тяжкості у коней і собак з'являються також базальні клітини, що представляють собою округлі клітини відносно не великих розмірів, з округлим ядром та вузьким обідком базофільної цитоплазми. Поява епітеліоцитів на ранніх стадіях диференціації свідчить про порушення процесу дозрівання епітелію, що створює передумови проникнення патогенних агентів в глибокі тканини пародонту. У тварин із пародонтопатіями було встановлено появу епітеліальних комплексів із 10 і більше клітин Рис.1.




Рисунок 1 - Епітеліальні комплекси у собаки із ураженим пародонтом (збільшення 100х10)

Таке скупчення клітин свідчить про посилення процесів десквамації та передумовах початку розпушування епітеліального пласту. Кількість епітеліальних комплексів була прямо пропорційна тяжкості перебігу захворювання. Так, серед 13-ти жеребців двохрічного віку (час початку зміни молочних різців на постійні) двом поставлено діагноз - гострий генералізований катаральний гінгівіт. У цих тварин в одному мазку-відбитку налічувалось чотири - п'ять епітеліальних комплексів.
У собак подібні зміни зафіксували у десяти тварин. Три з них мали пародонтит І-го ступеня, п'ять - ІІ-го, дві - ІІІ-го ступеня тяжкості. У кожному із випадків налічувалось не менше п'яти комплексів. У окремих тварин з яскраво вираженими клінічними ознаками пародонтиту та пародонтитом ІІІ-го ступеня тяжкості їх було близько десяти.
При гінгівітах у собак чіткої закономірності накопичення епітеліальних комплексів ми не відмічали.

Серед інших характерних змін в ураженому епітелії ми встановили збільшення питомої ваги епітеліальних клітин контамінованих мікроорганізмами. Інтенсивність їх мікробного ураження варіювала в залежності від характеру і ступеня пародонтопатії. Так у всіх собак із пародонтитами ІІ-ІІІ-го ступеня тяжкості спостерігали значну контамінацію цитоплазми епітеліоцитів мікроорганізмами. Ураження сягало 40-100% площі епітеліоцита (рис.2), тоді як в нормі спостерігали незначне (мікроорганізми розміщуються поодиноко в цитоплазмі) ураження епітеліоцитів, або повна його відсутність. Рис.3. Загальна кількість контамінованих епітеліоцитів становила 90-100%. У коней зміни були подібні.



Рисунок 2 - Контамінація епітеліоцита мікроорганізмами у собаки із ураженим пародонтом (збільшення 100х15)





Рисунок 3 - Епітеліоцит без контамінації мікроорганізмами у собаки з інтактним пародонтом (збільшення 100х15)

На нашу думку, що узгоджується з даними Григорьян А.С та Фролова О.А. (2004), найбільш характерними та інформативними змінами при пародонтопатіях є патоморфологія епітеліальної клітини. При ураженнях пародонту характерні зміни проходять в цитоплазмі епітеліальних клітин - вакуолізація (рис.4), а також руйнування або деформація ядра епітеліоцита - каріолізис, каріорексис, каріопікноз (рис.5). При важких формах пародонтопатій як у коней так і у собак відмічались деформовані клітини епітелію, що свідчить про значне його пошкодження. Крім того, епітеліоцити з дистрофічними змінами з'являються вже на початкових стадіях розвитку пародонтиту. Відповідно, епітеліальний бар'єр в даному випадку не здатен в повній мірі стримувати проникнення агресивних чинників в більш глибокі тканини пародонту, що в свою чергу, призводить до генералізації патологічного процесу.






Рисунок 4 - Вакуолізація цитоплазми епітеліоцита у собаки із ураженим пародонтом (збільшення 100х15)





Рисунок 5 - Каріолізис в епітеліоциті у собаки із ураженим пародонтом (збільшення 100х15)


ВИСНОВКИ
1. При гінгівітах та пародонтитах в епітеліальній тканині ясен проходять зміни, які характеризуються появою значної кількості епітеліальних комплексів, епітеліоцитів на ранніх стадіях диференціації з їх контамінацією та патоморфологічними змінами.
2. Цитологічний метод діагностики епітеліальної тканини ділянки зубоясенного з'єднання є інформативним і може бути використаний в практиці лікаря ветеринарної медицини. Він дає можливість діагностувати хвороби пародонту на початкових стадіях їх розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Колесова Н.В. Особливості альтерації і репаративної регенерації епітелію ясен при генералізованому пародонтиті та їхня фармакологічна корекція: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - К., 2002. - 20с.
2. Григорьян А.С., Грудянов А.И., Рабухина Н.А., Фролова О.А. Болезни пародонта. - М.: Медицинское информационное агентство, 2004. - 288с.
3. Гемонов В.В., Могильный М.Л. Защитные свойства поверхностных слоёв эпителия слизистой оболочки полости рта// Стоматология, 1996. - Том 75. - №3. - С.4-6.
4. Зубачик В.М., Бісарін Ю.В., Левицький А.П., Макаренко О.А. Роль мембран у формуванні бар'єрної функції ясен// Вісник стоматології, 2001. - №1. - С.14-17.
5. Ільніцький М.Г., Арсеєнко Д.В. Патоморфологічні зміни при пародонтиті у собак// Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип. 36. - Біла Церква, 2006. - С.54-60.
6. Быкова И.А., Агаджанян А.А., Банченко Г.В. Цитологическая характеристика отпечатков слизистой оболочки полости рта с применением индекса дифференцировки клеток// Лабораторное дел, 1987. - №1. - С.33-35.
7. Быкова И.А., Агаджанян А.А., Серова Л.Д. Результаты цитологического исследования отпечатков со слизистой полости рта у лиц пожилого возраста // Клиническое лабора-торное дело, 1999. - №2. - С.33-34.
8. Ганіна К.П., Центило Т.Д., Бородай Н.В. Цитологічні зміни букального епітелію у хво-рих на пародонтит// Лабораторна діагностика, 2000. - №2. - С.52-55.
9. Скиба В.Я., Почтарь В.Н., Мечик И.Б. Уровень дифференцировки клеток эпителия в мазках-отпечатках со слизистой щеки у больных при лечении эликсиром «Эксодент-1»// Вісник стоматології, 2004. - №1. - С.39-42.